Лине крик у вечірню сутінь…
(Як не хочеш чути — не чуй!!!)
—Я не можу так жити, так бути!
Бог! Помилуй! Ісус! Порятуй!!!
Я нічого не встиг зробити,
Лиш грішив у своєму житті…
Дай повірити!!!Дай зрозуміти:
Вмер за мене Ісус на хресті!!!
Шепчуть люди стривожено-сонні:
«Чом не молиться він тихцем?»
А юнак кричить на балконі,
Бо вже глянула смерть у лице.
Це останній день наркомана.
Кров скажено пульсує в виски.
Відступає нірвани омана
І реальність взяла у тиски.
Лине крик над холодним містом,
Вибухаючи в душах людей.
І горять Небеса пломенисто…
Й Батько сина притис до грудей!!!
Він любов’ю його огортає,
Одягає в найкращий вісон,
А юнак розгубився й не знає —
Це насправді, чи може це — сон?!!
Залишаючи біль, страх і втому
Із ілюзії небуття
Він пішов за Ісусом додому
Не у смерть, а у вічне життя!!!
26.03.2009р.
Комментарий автора: Недавно у нашому місті помер наркоман, якому було лиш 22роки. В останні години свого життя він кликав Ісуса, стоячи на балконі свого будинку...
Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Прочитано 6515 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 3,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Годы пролетели , из которых жизнь . - Николай Зимин Замело дороги все давно мои .
Не уйти теперь , не убежать .
Лишь осталось только прошлым жить своим.
Верить и надеяться . Мечтать ...
Верить и надеяться , что вновь , когда весна
Постучится в дверь , растает снег
На дорогах тех , где сердце и душа
Верили и в счастье , и в успех ...
Поэзия : Пожелание - Ананьин Сергей Поэтов много, я не считаю себя поэтом. Но иногда душа желает выразить боль в виде строк. Много судящих, но мало любящих, много гневающихся, но мало милующих.
