А очі у Бога темніші від чорної ночі,
А очі у Бога світліші від ясного ранку,
А очі у Бога карають і світять з любов"ю,
А очі у Бога карають і гріють в стражданнях.
Ми, стомлені люди, бредемо смутним бездоріжжям,
МИ, зраджені другом, на Божу любов нарікаєм...
Ми, випрані болем, так рідко здіймаємо погляд
До синього Неба і в Божі вдивляємось очі...
А Він нас чекає безмежним і щирим прощенням,
А Він тихо плаче над кожним розбитим коліном,
Він дивиться в очі, Він дивиться в серце і душу,
Він погляд у натовпі вірний і чесний шукає.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Мечта. - Анатолий Бляшук Иногда оборачиваясь назад и вспоминая всю боль и зло, которые были моими вечными спутниками, когда я жил без Бога, у меня возникает вопрос, сколько же еще людям нужно боли, чтоб они захотели любви…? Сколько еще нужно страшных, неоправданных смертей, чтоб люди захотели жить…? Сколько еще молодых пацанов и девчонок должен скосить СПИД и наркотик, чтоб их родители поняли, что это следствие их грехов, унаследованное их детьми и еще приумноженное…? Сколько еще…?
